Значення Запорозької Січі у становленні української державності

Наприкінці XV ст. з’являється нова соціальна сила – козацтво. Воно створило свою військово-політичну організацію – Запорізьку Січ, з іменем якої пов’язане відродження української державності. Запорізька Січ – столиця козацьких земель, серце низового лицарства та центр козацької вольності, який існував за порогами Дніпра із середини 16 ст. до 1775. Утворення 3апорозької Січі пов'язане з процесом формування українського козацтва і освоєння ним раніше спустошених татарами українських земель між Дніпром і Південним Бугом. Численні козацькі загони, які займалися господарським освоєнням цих земель і вели постійну боротьбу з татарами, змушені були будувати на уходах укріплення для власної безпеки. Налічувалось 8 Запорозьких Січей, які почергово змінювали одна одну. Розташовувались вони на території сучасних Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областях. Створена для боротьби з грабіжницькими нападами татар, Січ відіграла визначну роль і в загальноєвропейській боротьбі з турецькою агресією, стала плацдармом для багатьох козацьких походів на Кримське ханство й Османську імперію. Посилення наприкінці 16 ст. національно-релігійного гноблення в Речі Посполитій перетворило 3апорозьку Січ у центр національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького. Виникнення українського козацтва є наслідком принаймні двох основних факторів. Перший – зростання визиску феодалів та міської верхівки Польсько-Литовської держави, що змушувала селян і міську бідноту втікати на менш заселені місця, начастіше до “запорогів”, тобто берегів Дніпра нище порогів.

Другий фактор агресія Османської імперії, яка становила смертельну небезпеку для України в XV – XVII ст. Воно особливо посилюється з 1475 р., коли османи завоювали й перетворили у васала Кримське Ханство.

Переважну більшість козаків становили колишні українські селяни, міська біднота, хоча не можна ігнорувати, зокрема на початку існування козацтва, представників інших класів і станів, наприклад, української православної шляхти.

В кінці XVIII ст. Запорозька Січ почала втрачати політичне та військове значення і була ліквідована російським урядом в 1775 році.

59. Укр. в умовах назрівання револ. кризи на поч. ХХст. Селянський рух у Полт. і Харків. обл. у 1902 р.Початок XX ст.. ознаменувався новим потужним піднесенням робітничого руху, викликаного економ. кризою і погіршенням становища робітників, зростанням безробіття. Цей підйом тривав аж до революції 1905-1907 рр.. Основною формою боротьби ставали не економ., а політ. страйки і демонстрації; робочі виступали не тільки з вимогами поліпшення свого матеріального становища, але висували і політичні гасла: ліквідація самодержавства, свобода слова, свобода зборів і ін
У 1900 р. великі демонстрації та страйки відбулися у ряді міст країни.



На рубежі XIX-XX ст. на Харківщині, як і в цілому в країні, загостряється соціально-економічна і політична ситуація. Під впливом революційних ідей соціал-демократії зросла політична свідомість робітників, про що свідчить перша політична демонстрація в країні, яка відбулася в Харкові 1 травня 1900 р. Понад 10 тис. робітників вийшли на вулиці з вимогами 8-годинного робочого дня, політичних свобод. В середині березня 1902 р. селяни Костянтиноградського повіту Полтавської розгромили ряд поміщицьких садиб, відібрали продовольство, худобу й розділили між собою. Масові заворушення, що супроводжувалися поділом поміщицької землі, часом переростали у повстання й поширювалися на території Валківського й Богодухівського повітів Харківської губернії. Особливо посилився селянський рух влітку і восени 1905р.: тільки у Вовчанському повіті було знищено 303 поміщицькі будівлі, а в Ізюмському зареєстровано 24 підпали маєтків.

Селяни палили поміщицькі садиби, цукроварні, млини, рубали ліси, забирали сільськогосподарський реманент, орали поміщицькі землі. Поміщики тікали, покидаючи свої маєтки напризволяще. Найбільшої

сили досяг селянський рух у 1902 році. В березні 1902 року зруйновано 40 поміщицьких маєтків у Полтавській губернії. Без судових рішень багатьох селян покарано шомполами. Усе це збільшувало революційні настрої селян, їх підсичувала агітація революційних партій,

які закликали селян до боротьби проти царського режиму.


1316087116470644.html
1316166992762711.html
    PR.RU™